Мета: Визначити сутність понять, сформувати в учнях розуміння людської різноманітності, сприяти формуванню активної життєвої позиції. Форма та методи: обговорення, «мозковий штурм».  

Матеріали: «робочі аркуші» з реченнями, які потрібно доповнити, «корони» з висловлюваннями.   

Орієнтовний час: 45 хвилин

1. Учитель читає уривок з книги «Чарівник смарагдового міста».

«Еллі ніколи в житті не бачила ніяких овочів і фруктів, оскільки в Канзасі вони не росли, а в Чарівній Країні вони їй просто не траплялися. Якось в Канзасі знову розпочався ураган. Тільки цього разу він доніс Еллі не до Чарівної Країни, а до країни овочів і фруктів. Спочатку Еллі побачила велику червону кулю. «Хто ти?» — запитала Еллі. «Помідор», — відповіла куля. І Еллі пішла далі. Тут їй трапилась велика жовта куля, яка відрекомендувалася: «Лимон» — і запропонувала Еллі спробувати шматочок себе. Еллі покуштувала шматочок лимона, але він був таким кислим, що вона ледь не заплакала. Дівчина образилася на лимон і пішла далі. Тут вона побачила довгий фрукт, який теж запропонував їй скуштувати шматочок себе. Вона спробувала, і їй дуже сподобався смак. «Я хочу запам’ятати як тебе звати», — сказала Еллі. «Банан», — відповів фрукт. І Еллі пішла далі. Вона присіла на галявині. З дерева звисала інша червона куля. «Гей, помідоре, давай поговоримо», — сказала Еллі. «Я не помідор, я — яблуко», - пролунав скривджений голос. Однак дівчинка не повірила: «Еге ж, я тебе знаю, ти круглий і червоний. Ти — помідор, і годі мене дурити». Яблуко дуже занервувало і впало з дерева. Про балачки вже не могло бути й мови. Еллі пішла далі, аж раптом їй захотілося їсти. Вона перебувала на полі, яке рясніло від жовтих куль. «Скуштуй нас, ми такі солодкі», — шепотіли вони. «Знайшли дурну. Ви жовті, отже, ви кислі», — сказала Еллі. Вона залишилася голодною, а солодкі дині лише здивовано кліпали очима. Але ось на стежці вона побачила довгий плід. «Треба скуштувати», — сказала вона. Гіркий перець ніколи не користувався популярністю. Він був радий пригостити Еллі. Від гіркоти й подиву Еллі знову заплакала».

Учитель запитує:

- Хто зрозумів проблему Еллі?

- У чому була її помилка?

- Чому Еллі неправильно думала про різні фрукти?

- Від цього вона виграла чи програла?

2. Учитель розповідає: 

Те, що ми спостерігали у випадку з Еллі, називається словом «стереотипи».  

Стереотипи — це неправомочні узагальнення, які ми робимо з приводу тих, про кого ми мало знаємо. 

Стереотипи нас супроводжують щоденно. Поміркуйте, яким є уявлення про відмінницю, вчительку, циганку, бізнесмена, ділову жінку, безхатька. Хоча стереотипи не завжди можуть бути помилковими, їх перебільшення в негативному або позитивному світі можуть призвести до дискримінації, неповаги до інших культур і цінностей. 

3. Учитель ділить клас на декілька груп, роздає кожній заздалегідь заготовлений робочий аркуш і просить доповнити вислови. Варіантів і груп може бути декілька в залежності від того, скільки і які нації і/або меншості представлені у класі.

Наприклад:

Християни (або українці) 

• Українці люблять…

• Ми усі знаємо, що українські…

• Українців можна відрізнити за…

• Українці завжди вчиняють…

• Усі вважають, що українські…

Мусульмани 

• Мусульмани люблять…

• Ми усі знаємо, що мусульмани…

• Мусульман можна відрізнити за…

• Мусульмани завжди вчиняють…

• Усі вважають, що мусульмани…

Учитель починає обговорення: 

- Чи важко було заповнювати робочі аркуші? 

- Якщо деяким групам це було легше, а іншим важче, то чому це сталося? 

- Чи збігалися думки всієї групи? 

- Чи справді усі мусульмани/українці/… є такими, як написано в робочих аркушах? 

- Яким чином у вас сформувалося саме така думка? 

- Чи вплинули на ваші судження стереотипи?

4. Учитель вводить поняття «забобон». 

Забобон - це негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте (Академічний тлумачний словник). Це ставлення формується на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої він належить. 

Існують різні види забобонів. Вони можуть бути пов’язані зі статтю, віком, національною приналежністю, прихильністю до певної релігії, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією або інвалідністю людини, тощо.  

Учитель просить учнів навести приклади забобонів, з якими вони зустрічались у житті.

5. Учитель розповідає, що поняття «ярлик» означає негативну характеристику, що її дають за шаблоном кому-небудь або чому-небудь (Вікіпедія).  

Учитель об’єднує учнів у групи по 5-7 чоловік. Кожному учаснику на голову одягають «корону», на який написано один з висловів: 

- Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років

- Будь похмурим

- Кажи, що я нічого не вмію 

- Ігноруй мене 

- Кривляйся мені 

- Підбадьорюй мене 

- Усміхайся мені

- Жалій мене 

Учасник не бачить, що написано на його «короні». Кожна група також отримує картинку, розрізану на частини. Працюючи у команді, групи мають протягом 10 хвилин скласти цілу картинку з розрізаних частин (пазл), але звертатися до члена своєї групи під час роботи треба так, як написано на його короні. Після завершення роботи відбувається обговорення за такими питаннями: 

- Як ви почувалися, коли з вами так спілкувалися? 

- Чим у реальному житті можуть бути «корони»? 

- Як часто ви зустрічаєтесь із таким навішуванням ярликів? 

- Чи легко позбутися ярлика, якщо він вже на вас висить? 

Заключна частина 

Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує те, що зустрічає в реальності. Коли в нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Однак можна навчитися розпізнавати цю особливість в собі та інших, а також розуміти ту шкоду, яку ці припущення завдають суспільству і кожному з нас.